пробабілізм

-у, ч.

1) Філософська концепція, прихильники якої твердять, ніби людина не може здобути цілком достовірних знань і мусить удовольнитися вірогідними, правдоподібними.

2) Казуїстичне вчення єзуїтів, що виправдовувало всяку поведінку, аби тільки вона не була засуджена церквою.